В лютому 2022 року війна прийшла в нашу сім’ю вдруге, бо в 2014 році я жила, працювала в Донецьку зі своєю старшою дитиною. Батько молодшого сина загинув від обстрілів ще коли я була вагітна, тож я самотня мати. У Вугледарі я проживала з двома синами, мала житло, малий бізнес. Через вибухи та обстріли околиць міста 10 березня нам довелось покинути свій дім, а вже 12 березня в наш будинок влучила ракета. Важко було дивитись, як переживають діти. Обидва вони і зараз отримують психологічну допомогу.
Крім того, я втратила бізнес, який був єдиним доходом сім’ї. Молодший син ще й досі лякається дуже гучних звуків, гризе нігті.