Мені вже аж 75 років, вже немолода, я з Гуляйполя. Вже зранку почула десь далеко вибухи, а потім вийшла надвір і побачила сусідку - вона мені і розповіла, що війна.

Я прожила там чотири місяці під обстрілами. Там немає ні води, ні світла. Ховалася в підвалі. Ногу зламала, як в підвал бігла, важко там було.

Старший син приїхав і вивіз мене на своїй машині. Мене діти підтримують, мені ото тяжко тільки, що не вдома. Постійно хочеться додому. І серце болить.