Я з міста Рубіжне Луганської області. Прокинулася зранку 24 лютого, мені зателефонували діти і розказали, що війна почалася.

Найважче – це обстріли міста. Будинок наш розрушили, мене контузило, чоловік – лежачий хворий. Важко дуже.

Важко було виїхати з дому і жити в чужому місті. Ми виїхали до Слов’янська, бо у мене там родичі були.

Чим швидше переможемо, тим краще. Тоді й будемо думати, де і як жити далі.