Мені 45 років, мешкаю в місті Дружківка, працюю в дитячому садочку. Я нікуди поки не виїжджала. 

Спали ми мирно, прокинулися від вибухів. Не розуміли що відбувається. Шокувало це все: вибухи, розрухи, смерті.

У нас пів року не було газу, води не було. Було важко, але ми впоралися. Важко жити під час війни, родичі роз’їхались.

Думаю, що скоро все закінчиться, але це не від нас залежить. Хочеться мирного майбутнього, без страху. А буде мир – і життя продовжиться.