«Ми залишалися у Токмаку, бо сподівалися, що все буде добре», - розповідає Софія Миранчук. Коли повз їхній будинок проїжджало багато військової техніки, їй було дуже страшно. Окупанти увійшли до міста і почали творити свавілля. Вони викрадали місцевих чоловіків та жінок і катували їх. Велика сім'я жінки зібралася у великому будинку у друзів, які виїхали із міста до початку війни. Від обстрілів у будинку тремтіли вікна і всі сиділи без світла та води у підвалі. З водою у місті були великі проблеми і рідні Софії збирали дощову воду та ходили до сусідів, щоб набрати воду у колодязі. Зважитись виїхати з міста було дуже складно. Три рази вони відкладали свій від'їзд, бо в останню мить хтось відмовлявся їхати. Але все-таки зважилися та благополучно виїхали з міста. Коли виїхали на підконтрольну територію та побачили українських військових, то дуже зраділи.
«Величезне щастя було, коли ми приїхали вже на нашу територію і побачили своїх»
Переглядів 489