Всі жахіття війни Світлана долає разом із своєю родиною і не втомлюється дивуватись незламності свого народу.     

В перший день війни я була вдома, у Сумській області. Від самого початку і до кінця березня наше село було під постійними обстрілами, ми майже весь час знаходилися у підвалі. Якась їжа була вдома, нам хватало. Ми своєю родиною весь час тримаємось разом.                             

Я працюю на залізниці. Хоча воєнні дії у нас уже не ведуть, про війну наразі нагадує все. Ми живемо у прикордонній зоні, у нас і досі чути вибухи.

Я не перестаю дивуватися і захоплюватися діями наших незламних українців, яких ніхто і ніщо не здолає.