«Все у розпачі, бо ти не знаєш, що буде завтра, куди бігти, що робити», – розповідає Ольга Кріпка із Гуляйполя. Каже, що коли поряд з її домом прилетіло кілька снарядів, і у її оселі повилітали вікна, то вона вирішила, що треба їхати. Від'їзд був у паніці, і вона не змогла зібрати необхідні речі. Взяла з собою документи, дитину, собачку та котика та виїхала до Запоріжжя. Основна складність для неї в тому, що вони приїхали до чужого міста, де треба заново облаштовувати своє життя. Далі їхати не хоче, бо сподівається, що скоро війна закінчиться і можна буде повернутися додому і зажити колишнім життям.