Хоменко Меланія, учениця 9 класу Люботинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №3 Люботинської міської ради Харківської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Луньова Ірина Євгенівна

Чому бути українкою – це моя суперсила?

Україна протягом усієї своєї історії проходила і продовжує проходити свій непростий тернистий шлях здобуття й утвердження своєї незалежності, самостійності, а також збереження традицій і своєї культурної спадщини.

Починаючи з часів Богдана Хмельницького, який започаткував боротьбу української нації за створення самостійної держави, і до сьогоднішніх часів, українські землі знаходились в різні часи в складі різних країн і зіткнулися з загрозою для самого існування українців, як окремої народності.

Згадаємо Голодомор (1932-1933рр.) за часів устаткування радянської влади в Україні, який є актом геноциду українського народу. Про жахіття геноциду наша родина знає не із чуток, Голодомор безпосередньо торкнувся нашої родини.

Зі слів бабусі, якій в 1933 р. було лише 3 роки: «Сім’я проживала у селі Орілька Харківської області, складалася із чотирьох дітей різного віку та двох батьків. Родина була забезпеченою, мала свій млин, займалася сільським господарством. Батько займався млинарством, переробляв зерно на борошно та крупи, як для своєї сім’ї, так і на замовлення».

Але радянська влада розпорядилася інакше. Таких заможних селян вважали «куркулями» і тому за програмою «розкуркулювання», так звана форма боротьби з заможними селянами, у родини відібрали не тільки млин, а повністю було вилучення всіх запасів, продуктів харчування та майна: тим самим, залишивши родину без жодних засобів до існування.

Коли згодом односельці зайшли до хати, то побачили померлу родину із трьох дітей та двох дорослих. В хаті в живих залишилася лише трирічна дитина, це моя прабабуся, яку врятували.

Прабабуся за своє життя часто згадувала, як їй було тяжко залишитися сиротою у три рочки. Довелося дуже важко працювати, як в полі, так і в наймах на людських городах, пізніше на фермі. Але в неї вистачило сил залишитися віруючою, доброю та люблячою людиною.

У чому ж полягає таємниця незламності духу і сили української нації? Протягом цілих віків, аж до сьогодення, українці несуть в собі віру, дух свободи та відчуття боротьби за справедливість. Я дуже пишаюся своєю родиною і тими українцями, всіх часів, які приймали участь у боротьбі за збереження своєї ідентичності, як українська нація.

У наші дні, ми знову переживаємо жахливі часи війни, виборюючи свою незалежність. Ми показуємо всьому світу своє прагнення до свободи, могутність, єднання, боротьбу і відстоювання свого права на існування.

Від малого до старого, нас всіх єднає безмежна любов до України. Кожен повинен бути ефективним на своєму місці. Я навчаюся, зберігаю сімейні цінності, традиції української культури.

Наш шлях до Перемоги – непростий, але ми всі разом крокуємо цією дорогою і зупинитись або повернути назад не маємо права. Українці – незламний народ вільної єдиної неподільної країни!