56-річний Роман Лавриненко загинув внаслідок авіаудару російської армії по Охтирській ТЕЦ 3 березня 2022 року. Він саме був на зміні.

Від тіла загиблого нічого не залишилося

Через те, що чимало працівників виїхало з міста після початку широкомасштабної війни, працювати Романові доводилося цілодобово. Дружина згадує – відмовляла його ходити працювати, однак він був принциповим у своїй позиції.

«3 березня вранці я провела його на роботу. Об 11.00 ми розмовляли по телефону. Він розповідав, що знайшли чотири мітки на даху. Після цього ми вже не спілкувалися», – каже Валентина, дружина Романа.

Близько 16.00 на Охтирській ТЕЦ пролунав вибух – російська армія скинула вакуумну бомбу. На підприємстві мало що вціліло. Роман був у тій частині ТЕЦ, яка опинилася в епіцентрі вибуху. Від тіла загиблого нічого не залишилося.

«Розумом я розумію, що трапилося, але душа не погоджується. Тіла я не бачила, тому не вірю», – говорить Валентина.

Роман Лавриненко працював старшим машиністом турбінного цеху на Охтирській ТЕЦ. На дозвіллі любив читати, цікавився мистецтвом та музикою.

«Дуже любив риболовлю – і літню, і зимову. Захоплювався плаванням на байдарках. Любив відпочинок на природі. Майже кожні вихідні у будь-яку пору року ми вибиралися кудись на природу», – пригадує Валентина.

Із Валентиною Роман прожив 20 років. Разом виховували доньку жінки від першого шлюбу. Вона ставилася до Романа з повагою, разом вчили уроки та мали потужний емоційний зв'язок, пригадує Валентина.

«Роман – моя споріднена душа. Відірвали наче шматочок мене. Він був унікальним. Мріяв прожити до 94 років. Завжди був на позитиві. Без нього у мене зник інтерес до всього. Дуже його не вистачає» – сказала Валентина.

У Романа Лавриненка залишилися цивільна дружина з донькою, мама і брат.

3 березня 2022 року в Охтирці загинуло п’ятеро працівників ТЕЦ.

Джерело: платформа пам’яті “Меморіал” https://www.victims.memorial/