Коли почалася війна, ми виїхали у Покотилівку. Місяць прожили у підвалі. Від вибухів сипалася штукатурка, земля трусилася. У двір було страшно вийти. Закінчився газовий балон, то сусіди дали нам електроплитку.

Потім ми переїхали у Драбів. Не збиралися: в чому були, в тому й їхали. Тут нас прийняли добре, розмістили у гуртожитку лікарні. Дали люди нам і картоплю, і консервацію. Діти роботу поки що не знайшли.

Ми виїхали не одразу, бо думали – пройдуть переговори і все скінчиться.