Мартинюк Анастасія, учениця 11 класу Карпилівського ліцею Клесівської селищної ради Сарненського району Рівненської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Мартинюк Світлана Никифорівна

Чому бути українкою- це моя суперсила?

Широкомасштабне вторгнення Росії на Україну, сповнює мене огидою. Жодна з країн не може зупинити ката, що прийшов забрати черговий шмат землі та окропити кров’ю. Уявляю, як він здивовано спостерігає за щоденними поразками своїх воїнів та люто виє від люті. Він прийшов за легкою здобиччю, а отримав бій на смерть.

Сьогодні Запоріжжя, Херсон та інші міста плачуть від ракет та зруйнованих будівель, нещодавно очистили Харківщину від кровожерної російської нечисті, які навіть книги з російської понавозили. Кляті вбивці!

Я читаю про  захисників Маріуполя і дивуюся  силі духу та незламності. Вони справжні патріоти своєї держави. Герої, про яких має знати увесь світ. Знаходячись  під ворожими обстрілами  ці люди знаходили час співати українські пісні.

Саме через щирий та мелодійний спів уся Україна дізналася про “Пташку” з Азовсталі — Катерину.

Дівчині 21 рік, вона — парамедик із Тернополя. Катерина за фахом акторка. Постійно займалася волонтерською діяльністю, а після медичних курсів саме, як медик-волонтер допомагала цивільним і військових людям на Сході України. В найперші дні нападу Росії на Україну дівчина приїхала до госпіталя в Маріуполі, щоб мати змогу рятувати людей. Шпиталь розбомбили, тому Катерина з іншими парамедиками опинилася на заводі Азовсталь.

Тендітна дівчина зі зброєю в руках, що співала патріотичних пісень у пеклі Маріуполя стала незламною захисницею заводу Азовсталь. Катя вперто знала, що хоче від життя і була дівчиною з залізним характером. Нескінченний позитив, сила волі та незламність духу.

Вона мала бути в тому місці в цей важкий для України час. Недарма, отримавши позивний “Пташка”, там на заводі, у пастці ворога вона точно стала залізною. Ця людина потрібна світові, потрібна свої родині та Україні. Живи, пташко! Не здавайся! Не дай зломити себе ворогам. 21 вересня 2022 року “Пташечка” повернулася з полону.

Як і раніше, весела та бадьора, огорнувшись українським прапором, усміхається при виході з автобуса, яким везли бійців після обміну.

Визволений з полону Михайло Діанов, розповідає, як витримав полон та вижив. Страшні речі коїлись в Оленівці, не було води та їжі, полонених били та принижували. Герой повернувся з численними пошкодженнями, але сповнений віри та патріотизму, що підтримували його сили поруч з російськими нелюдами.

Вони думали, що нас легко перемогти і взяти в кільце, але помилилися. Ми захищали землі люто і завзято здавна, адже в чоловічих жилах тече кров міцних козаків, що поклали життя заради України.

Юлія Паєвська з позивним «Тайра» - парамедик з Маріуполя, жінка витягала з - під завалених будівель людей, рятувала дітей та військових. Фізична витривалість та віра в сили ЗСУ допомогли їй витримати полон та повернутися до звичного життя. Кати принижували та морили голодом, говорили неправду та сміялися в обличчя. Але вона не вірила їм. «Тайра» була впевнена, що одного дня повернеться додому та зможе обійняти рідних та знову бути корисною своїй країні.

Хоробра Тайро, ти всесильна!

Пережила полон і повернулась.

На війні була ти дуже пильна.

Із ворогами навіть не спіткнулась.

Ти не боялась, не кричала.

Молилась, вірила та знала.

Гострі кути усі минала.

В душі, ти звісно, не прощала.

Ти говорила правду їм в лице.

В щоденнник зараз олівцем.

Про це напишеш дзвінко.

А перемога прийде стрімко!

Минає двадцять перший місяць війни. Минув страх бездії, а натомість поселилася гордість за свою країну, за героїв, які щоденно боронять нашу землю від кровожерливого звіра - окупанта – Росії.

Українці щоденно жертвують свої кошти на благодійність. Ми з родиною виготовляємо окопні свічки і також надіслали кошти на берци, теплу форму, бафи, бронежилети та шоломи. Мільйони людей кожного ранку зазирають на сторінку Сергія Притули аби зрозуміти актуальність потреб для ЗСУ.

Замість того, щоб ховатися і боятися, українці донатять на дрони, байрактари, квадрокоптери.

Захоплююся Валерієм Залужним, головним головнокомандуючим ЗСУ. На чолі з ним, бійці успішно демілітарізують російських окупантів. Саме він став символом та обличчям ЗСУ в протистоянні Росії. Його поважають солдати та мирне населення, яке очікують на перемогу України в цій кровопролитній війні. Валерій Залужний успішно пройшов усі щаблі військової кар’єри. Брав участь у бойових діях на Донбасі та був упевненим, що вторгнення Росії неминуче.

У міжнародних виданнях його називають залізним генералом. Успіхи української армії наразі відомі всьому світу, тому вважаю Валерія Залужного легендарною постаттю в історії України. Генерал є уособленням нового покоління українських офіцерів, яке формувалося під час восьмирічної війни на Донбасі.

Валерій Залужний - визволитель українських територій, перший головокомандуючий, який не служив у радянський армії, корінний українець з голови до п’ят. Головокомандувач переводить ЗСУ на стандарти НАТО та має сучасні погляди на здобуття Україною перемоги у війні.

Українці зараз єдина та згуртована нація, саме це наближає нас до перемоги, не дає страхові заповнити життя, а рухатися у звичному темпі.

Я мрію, щоб життя, яке було до війни повернулося. Ходити до школи та мати живе спілкування з друзями, не чути гул сирен, що сповіщають про небезпеку. Я хочу миру. Я горджуся тим, що я –українка! Мій народ вистоїть! Слава ЗСУ!Слава Україні! Героям Слава!