«Він сказав: «Ми обов’язково зустрінемося»

56-річний Віктор Ковальов загинув в Ізюмі у березні 2022 року. Поряд не стало також його мами та сестри. Сім’я жила у домі матері, вважали тиху вулицю з приватними оселями безпечною. Але 8 та 9 березня їхнє подвір’я обстрілювали. Вцілів тільки погріб родини, куди склали тіла вбитих. Наприкінці березня усіх трьох загиблих поховали на стихійному кладовищі, а 8 лютого 2023 року після процедури ідентифікації – перепоховали.

Віктор був жителем Ізюма. Після школи та служби в армії працював на заводі. В останні роки був охоронцем на підприємстві. Віктор любив риболовлю. Його палким захопленням була також пасіка, яку успадкував від батька. Він розвинув там справжній родинний бізнес, віддавав себе сімейній справі. Щоліта, згадують рідні, Віктор багато часу проводив на дачі.

Після початку повномасштабної війни чоловік із родиною був в Ізюмі. Допомагав людям, які ховалися від обстрілів в укритті, облаштованому на його робочому місці. 6 березня з міста яке нещадно обстрілювали російські війська, евакуювались донька та дружина Віктора. Він залишився, щоби підтримати сестру та маму, які не хотіли виїжджати. Донька Вікторія згадує: «Тато нас проводжав. У нього не було чим підпалити сигарету, а в мене коробка в кишені – у ній два сірники. Я їх віддала і раділа, що в той момент хоч так допомогла. У мене залишилася ця порожня коробка. Це моя пам’ять про тата… Мамі перед тим, як ми сіли в машину, він сказав: «Ми обов’язково зустрінемося».

Вікторія каже, що незадовго до повномасштабної війни вони з батьком дуже зблизилися: «Ми ніби розкрилися один для одного. Він мені часто з роботи писав, кошенят надсилав, щось миле завжди казав». Літо 22-го року родина планувала провести за кордоном. Щороку старалися подорожувати.

Востаннє з Віктором вдалося зв’язатися сину. Це було 7 березня. Віктор по телефону розказав, що російські війська зайшли в частину міста. Далі зв’язку не було. Сім’ї вдалося зберегти останній запис телефонної розмови з Віктором.

Діти не знають точного дня смерті Віктора. Офіційна дата – 10 березня. Але трагедія, за словами сусідів, могла статися і на день раніше. Віктора витягли з-під завалів дому ще живим, він був поранений, мав обмороження. Сусіди сказали дітям, що останні його слова були: «Мені холодно».

У Віктора залишилися дружина, син і донька.

Історія з instagram каналу Victims of russia.