Швидкий Андрій, 15 років, студент 1 курсу політехнічного фахового коледжу Криворізького національного університету

Викладач, що надихнув на написання есе:  Жирій Юлія Андріївна

Конкурс есе "Війна в долі моєї родини"

«Війна!» Росія напала на Україну. Про цю жахливу подію наша родина довідалась вранці 24 лютого з телевізійних новин. Це страшне «чорне» слово увірвалось в нашу країну і в будинок кожного українця.

Перше моє відчуття було, що час ніби зупинився, і все це відбувається не з нами. Потім в душу почала наповзати тривога, з’вились почуття незахищеності і безпорадності. В голові виникло питання: «Що буде далі?..».

Підійшовши до вікна, я побачив чоловіка який на даху сусіднього будинку прилаштовує прапор України, і тоді прийшло розуміння того, що не все втрачено і гордість за українську націю і за себе що я теж українець. Водночас я уявив себе серед солдатів які стали на захист нашої землі від окупантів.

Війна внесла зміни в моє життя і життя нашої родини. Виючи повітряних тривог змушують нас ховатись в укриттях і завжди тримати поряд тривожні валізки. Декілька разів до нашого міста були прильоти ворожих ракет, тоді було дуже страшно. В цілому у Кривому Розі більш-менш спокійно. Тому наша родина вирішила поки нікуди не виїжджати. Ми з сестрою вимушені навчатися вдома, і дуже сумуємо за друзями, особливо за тими, хто виїхав за кордон. Але я впевнений, що коли війна закінчиться всі повернуться додому.

Мої батьки працюють на одному з місцевих підприємств, і по можливості з кожної заробітної плати переказують кошти на потреби ЗСУ, аби хоч трошки наблизити Перемогу.

Війна принесла людям багато горя і страждань. Неможливо без болю чути про бомбардування ворогом мирних міст, про загибель дітей та українських бійців на фронті. Все це дуже приголомшує і впливає на емоційний стан. Та найбільше, с початку повномасштабної війни мене вразило те, що більшість громадян Росії не розуміють які події відбуваються в Україні, і продовжують підтримувати «путінський режим».

Не дивлячись на це війна об’єднала і згуртувала українців. Про Україну зараз знає увесь світ. Про неї говорять і захоплюються сміливістю та мужністю наших воїнів. Країни: Європи, Великобританії, США… надають підтримку Україні у боротьбі з російським агресором. Тому я вірю що наша країна переможе і над нами знову буде мирне небо.

Для мене мир – це жити, вчитись, а потім працювати у вільній і незалежній Україні. Мир – це свобода за яку потрібно боротися, а ще це найвища цінність в житті людини.