Останні майже 2 роки працюю в культурі. Коли розпочалася війна залишалася вдома, на Кіровоградщині, працювала і працюю в сільському клубі методистом. Нікуди не виїхала,бо сподівалася, що конфлікт завершиться. 

На час війни ми зіштовхнулися з проблемою купівлі дороговартісних ліків для сина, які не пройшли ліцензії і не продавалися в Україні. 

Зараз я живу з родиною. Війна гостро вплинула на наше життя, адже ціни на все виросли втричі. Зараз продукти в Україні вартують точнісінько так, як в Японії, де заробітки в десять разів вищі, ніж наші. 

Було багато моментів, які мене приємно зворушили до глибини душі, а найбільше проста людяність.

Не знаю, чи планую змінити професію, як складеться життя. Поки що все без змін.