24 лютого 2022 року Світлана не повірила, що почалася війна, але зателефонувала чоловіку, який працював у поліції, і він підтвердив: місто бомблять. Світлана ще не усвідомлювала масштаби того, що відбувається, і вирушила на роботу, щоб забрати всі трудові книжки співробітників. Вже на початку березня жінка стала свідком бойових дій у Києві, коли поряд із нею під час обстрілів спалахнули два "Урали". Вона опинилася у черзі в магазині, коли поряд почалася стрілянина, довелося лягати на землю, рятуючись від куль.

Син Світлани, Микола, відразу після початку війни намагався потрапити до військкомату, та в першу чергу влаштувався до територіальної оборони Солом'янського району. З часом він служив у ЗСУ і, на жаль, загинув у Харківській області, під час бойових дій неподалік кордону з Росією. Його тіло не могли забрати через постійні обстріли, і тільки після звільнення Харківщини його командир особисто приїхав, щоб повернути сина Світлани додому.