У місті були постійні прильоти, було дуже страшно. Мого сусіда вбило під час обстрілу. Багато моїх знайомих загинули. Не було води, світла й газу. Аптеки і магазини закрились у перші дні війни. Я хвора на цукровий діабет, мені було тяжко без ліків. Я була шокована війною. У моїй квартирі вилетіли вікна. Я їх забила, як могла. Залишатись у місті не було вже сенсу.

Росіяни вбивали мирне населення. Звідки у них стільки ненависті? Навіщо вони знищують наш народ?

Я з собою нічого не взяла, просто виїхала до Запоріжжя. Їздила в Степногірськ за речами. Там  втратила свідомість та зламала руку. За час війни поховала сина. Війна принесла мені багато горя. Мої рідні збираються виїжджати. Думаю, війна триватиме ще довго. Дуже хочу повернутись додому, бо вдома стіни гріють.