Війна принесла в наше життя жах, розруху та розпад родини. 58 днів окупації під містом Балаклія, село Волохів яр. У нас двоє діток, старшому на початок війни було 9 років, молодшому півтора місяці. Найбільш важким для нас були постійні обстріли, життя без хліба, холодний погріб батьків, старенька бабуся 88 років. Дуже шкода стареньких людей. Світла й зв'язку не мали. З Божою допомогою виїхали з окупації 22 квітня 2022 року до Полтави, де мешкаємо й досі.

Перші два тижні зовсім не було нічого в селі: ні хліба, ні інших продуктів. Магазин розграбували окупанти в перші дні.

5 березня 2022 чотири окупанта прийшли до нас до дому за татом. Мій тато зі Львова. Дитина все бачила, слава Богу всі живі й здорові.