Під час вторгнення була дома. Прокинулась від того, що онука серед ночі викликали на роботу. Він військовий. Донька моя та мати старшого онука спускалися у підвал з трьома маленькими дітьми, де вони провели три тижні. Вдома в мене лежача мама, якій 93 роки. Страх за життя моїх дітей, онуків. Дуже важко жити і переживати за життя близької людини.

Війна розлучила мене з донькою та трьома онуками. Вони покинули Україну, я не бачила їх понад рік. Війна забрала життя в моїй родині, я залишилася сама. Не було їди, води, світла. Донька з закордону пересилала їжу, ліки та гроші. Війна розбила наше життя.

Мій онук з війни просив передати йому їжу, ліки та одежу. Вони спали в лісу, на землі. Я не знала, чи виживуть, вони там. Це шок. Про трагічні події війни нагадує фото з мови онуком, воно назавжди в моїй пам'яті.