Богаєвська Дарина, учениця 10 класу Академічного ліцею “Європейський” Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Хоменко Тетяна Миколаївна

Війна. Моя історія

Одного зимового ранку я прокинулась з думкою, що щось не так. У повітрі висіла якась неприємна, гнітюча атмосфера. Але що ж такого могло б статись у звичайний шкільний день? А трапилася найгірша подія, що сталась у моєму житті — розпочалася повномасштабна війна. Почувши про це від батьків, я не могла повірити в почуте. Це просто не вкладалось в голові.

Ще тиждень тому попереджали про можливе вторгнення на Україну, але всі тоді думали, що то лише чутки, а наш президент нібито все владнав по цьому питанню. І саме в той момент, коли всі з полегшенням видихнули, здійснилося те, чого прагнули найменше. Війна — то є день великих переворотів для нашої держави.

Насправді трапилось багато поганих подій. Найнеприємніша з них — це втрата наших тат, чоловіків і старших братів. Більшість із них воюють і до цього часу. Та проте є ті, хто, пішовши на захист українців, віддали своє життя, рятуючи наші родини. Мій тато й досі на фронті і ми всією родиною молимось за нього, щоб він був живий-здоровий. Востаннє я його бачила пів року тому. Коли він поспіхом збирався за наказом свого командира, а я ледве розплющила очі й чекала, щоб його провести і міцно обійняти. Ох, тату, якби я знала, що ми побачимося через стільки часу, я б обійняла тебе ще дужче!

Хоч би що трапилося поганого у нашому житті, ми завжди можемо знайти в ньому позитивні сторони. Перш за все, ми почали більше піклуватися один про одного. Наші батьки почали менше сваритись або й зовсім перестали.

Українці більше згуртувалися, ми діємо спільно, а наша країна знайшла багато союзників і вони нам також допомагають. Діти дорослішають на очах: вони розуміють проблеми нашої держави й займаються волонтерською діяльністю, збираючи кошти на потреби Збройних сил. Ми всі стали сильнішими і набагато доброзичливішими, ніж були. У кожному серці українця зародилися нові риси, яких ще не було до вторгнення. У нас з’явилась сила волі, духу й надія. Я безмежно пишаюся, що я — українка.

Як говорив давньогрецький риторик Цицерон: “Немає нічого радіснішого за перемогу”.

Я вірю, що попереду на нас чекає світле майбутнє. Ми будемо найщасливішими з усіх, адже ми обов’язково знайдемо правду й волю у цьому житті. Ми переможемо, тому що добро завжди перемагає зло. А всі дивитимуться на нас і ставитимуть за приклад найзгуртованіших людей у світі. Нехай нарешті настануть гарні для нас часи! Слава Україні і Героям слава!