Капленко Камілла, 8 клас
Відраднівська гімназія ЗЗСО
Вчитель, який надихнув на написання есе: Щетинін Д. М.

Війна. Моя історія

Як я зрозуміла, що почалась війна? Ось так:

Я прокинулась 24.02.2022 у 07:00 ранку і думала збиратися в школу. Як почула, що почалась війна. По новинам сказали, що росія почала повномасштабну війну проти України. Потім мені написала подруга ,, Камілл, почалась війна..’’. Чи було страшно? Так, було. Але найбільше я хвилювалась за своїх рідних, друзів, домашніх тваринок та за свою батьківщину. Особливо страшно було (і є) коли чуєш вибухи. Особливо, коли вони десь рядом і їх багато. Від такого, українці будуть ще довго відходити, але ми сильні і ми все зможемо. Насправді, вибухи – це дуже страшно. Тому що ти не знаєш, куди на цей раз прилетить. Тому завжди потрібно дотримуватися правил безпеки і завжди йти у безпечне місце, коли лунає повітряна тривога. Зрозуміла я, що почалась війна не одразу. Якось не вірилось. Тому що зовсім недавно, 16-го лютого, я думала інакше. Я думала, що війни не буде, що це все балачки і не дуже гарні жарти. Я буквально була впевнена, що війни не буде. Я мала надію. Але я помилялась. Війна настала і це все не якісь там балачки, а серйозна річ. Це все дуже складно, але я впевнена в наші ЗСУ і я впевнена на нашу українську перемогу.

Я навіть не знаю, що я відчувала, коли почалась війна. Напевне якусь пустоту, не до розуміння й шок. Коли я усвідомила, що насправді відбувається, мені було не до жартів. Було страшно.

Цей день означав для мене нову життєву стадію. Щось таке, з чого я повинна взяти якийсь життєвий урок. І так, це сталось. Я багато чого зрозуміла, за цей час. Наприклад я зрозуміла те, що не всім можна довіряти, що справжні друзі – це не завжди ті, які поруч. А найголовніше, що я зрозуміла - це те, що потрібно цінувати кожну хвилину свого життя. Тому що життя – це найцінніше, що в нас є. Для моєї родини цей день теж означав якийсь новий життєвий урок. З якого вони теж повинні щось зрозуміти та зробити висновки. Звичайно ми з цим всім впораємось. Головне, не втрачати надію та якомога швидше просувати нашу перемогу.

Як змінилось моє життя після початку війни? Достатньо добре воно змінилось. Я стала розумніше, почала розбиратися в людях, зрозуміла, що все що робиться – то на найкраще. Спочатку було складно. Все так сильно давило. Проблеми з друзями, з навчанням.. та ще й ця війна.. вона кожен день змушувала боятись, хвилюватись та інше. Але все налагодилось! Я знайшла нових друзів, підтягнула навчання.. але ця війна ще йде.. і вона так само продовжує лякати, але вже не так страшно. Я побачила, на що здатна моя батьківщина і що вона зможе зробити, заради рідного краю. Тому вже не так страшно, тому що я вірю в нашу перемогу.

Війна також змінила життя моїх батьків. Їм теж було страшно. Їм теж було складно. Але вони стали сильнішими. Вони так само люблять свою рідну батьківщину, вони так само вірять в нашу перемогу і вони так само цінуюсь кожну хвилину свого життя.

Війна – це дуже страшно, дуже складно та дуже боляче. Але вихід завжди є і завжди буде. Нам, українцям, залишається тільки просувати нашу перемогу, не давати ворогу захопити нашу територію та вірити в краще. І обов’язково вірити в наших ЗСУ! Слава Україні! Все буде Україна!