В розпал війни у Дениса Леонідовича народилась дитина. У такий складний час вони із дружиною змогли подолати усі труднощі, хоча їм і довелось покинути рідне місто

Я був вдома, у Краматорську - моя багатоповерхівка знаходиться навпроти аеродрому. О четвертій ранку 24 лютого мене розбудила моя дружина і показала на стовпи диму, які виднілись над аеродромом.

Я назавжди запам’ятав слова дружини. Вона сказала, щоб я прокидався, бо війна вдруге пришла в наш дім.          

Перед початком війни ми купили для нашої майбутньої дитини всього декілька речей. Коли вона народилась у березні, нам прийшлося просити у людей одяг для новонароджених, бо всі магазини в місті були зачинені.

Через війну я вдруге втратив роботу і був змушений знову переїжджати у нове місто. Я вдячний людям, які нам постійно у всьому допомагали. Наразі у мене немає роботи, але хочу спробувати працювати в ІТ-сфері.      

Про війну мені нагадує наша дитяча коляска, яка служить нам тепер удруге. А до бойових дій ми хотіли подарувати її нужденним людям та придбати собі нову, але не склалось.

Мені також запам'ятались неприємні моменти, які виникли через псевдоукраїнців. Вони допомагають тільки на словах, а на ділі візьмуть з тебе в три рази більше.