Курищенко Філіп, 15 років, учень 9-Б класу КЗШ №61, м. Кривий Ріг

Вчитель, що надихнув на написання есе: Медяник Алла Юріївна

Конкурс есе "Війна в долі моєї родини"

Зранку я дізнався про війну від мами з татом. Мама мене розбудила і сказала, що почалася війна. І ми всі залишилися вдома. Ще десь один місяць ми залишалися в Кривому Розі. Потім нам довелося виїхати.

Ми поїхали до Польщі, з Польщі до Німеччини, у Німеччині нам довелося переночувати за власні кошти і я сказав мамі, що треба їхати кудись далі, тому що нас там не змогли влаштувати. Наступного ранку ми сіли в потяг та поїхали до Нідерландів. Ми прибули в Амстердам, нас повезли до розподільчого центру для біженців. Потім нас розмістили у спортзалі на два дні, де ми познайомилися з людьми, які зараз нам як рідні. А через два дні нас перевезли до міста Venlo. І тут… Тут було гарне житло, і ми залишилися. Потихеньку до нас з’їжджалося багато людей, і нас стало 150 чоловік.

Війна значно змінила мене, тому що я став цінувати все, що в мене є. Коли мені виповнилося 15, я пішов офіційно працювати і зрозумів, що гроші не так легко заробляти. Але на подив мені сподобалося, в нагоді стала моя англійська мова.

Це все дуже добре: мої зароблені гроші, гарні міста, залізниці за кордоном, але сім’я – це найкраще, що може бути в людини, і це не можна втрачати. Мені б дуже хотілося побачитися з рідними та друзями, але я розумію, що зараз це зробити небезпечно. За цей весь час я зрозумів, що таке життя…