Я ніколи не замислювався над тим, як війна змінила моє життя. Але мої батьки стверджують, що все почалося в один день.

До 2014 року я жив разом із батьками в Донецьку, в школі у мене було відносно багато друзів, і загалом це було нормально.

Перший місяць після початку війни я навіть і не знав, що вона почалась, і не здогадувався, що скоро вона змінить моє життя.

У червні 2014 року ми з батьками поїхали жити в Краматорськ до бабусі. Звісно, спочатку я вважав, що нічого поганого не трапилось, адже влітку ми завжди їздили до різних родичів, але коли батьки записали мене до школи в Краматорську, я зрозумів, що тепер реальність змінилася, і речі ніколи не будуть такими, як раніше.

Ми не мали і навіть зараз не маємо можливості повернутися додому, я не можу поговорити зі своїми старими друзями, адже тоді ми не записували один в одного номери телефонів і зустрічалися здебільшого на шкільному подвір’ї, і зараз ми змушені жити в квартирі моєї бабусі, оскільки в нас не достатньо грошей, щоб купити власну.

Зараз від моменту початку війни пройшло сім років, мені вже 16 років, і я сподіваюся, що скоро війна нарешті закінчиться, оскільки наша родина кожного дня боїться, що в Донецьку у наш будинок попаде снаряд і в нас остаточно не буде де жити.