В перший день дуже гучно було. Найбільше шокували вибухи. Як РСЗО летіло, як ми падали і по землі повзали.

Вже у травні в нашу машину влучили, в дім влучили, і нас евакуювали. Були організовані автобуси: спочатку нас на Дніпро вивезли. Ми там побули трохи і переїхали до доньки в Добропілля. Нам допомагають. Дають гуманітарну допомогу і Червоний Хрест, і місцева влада, і люди нам допомагають. Приємно, що люди об’єдналися і допомагали один одному.

Звісно, психологічно важко, коли в тебе нічого не залишилося, але якось треба далі жити. Хочеться, щоб перемога була, щоб наші хлопці жили, а далі буде все добре.