Король Діана, 15 років, учениця 10-А класу Петропавлівського ліцею №1

Вчитель, що надихнув на написання есе: Стародинова Оксана Вікторівна

Конкурс есе "Війна в долі моєї родини"                                                                

Двадцять четвертого лютого я прокинулася о сьомій ранку. Це повинен бути звичайний шкільний день, як і всі інші. Я ніколи не беру телефон у руки, доки не зроблю всю ранкову рутину, тому я ще нічого не знала.

Перша новина, яку я почула, це було повідомлення від класного керівника про те, що я не йду до школи.  Друга новина була про те, що мою маму терміново викликають на роботу, вона працює у ДСНС. Все сталося дуже швидко, тому я навіть не встигла нічого зрозуміти. Єдине, що я усвідомила, це те, що  відбувається щось погане. Згодом зрозуміла - почалася війна.

Наступні кілька годин пройшли за моніторингом інформації та новин. Що я відчувала у той день? Однозначно - страх, нерозуміння того, що буде далі та переживання за своє майбутнє.

Двадцять четверте лютого – початок війни, для мене означав - закінчення звичайного, спокійного та мирного життя. З цього дня наші думки кардинально змінилися.

Ми почали більше цінувати свій дім, рідних, своє життя та все, що ми маємо. Однозначно, я і моя родина, більше стали піклуватися про свою безпеку. Також ми почали займатися волонтерством, як і всі українці. Мій тато, неодноразово, привозив військовим воду, їжу, постільну білизну, матраци. Так як він займається доставкою води, то декілька разів розвозив її в сусідні села. Також безкоштовно доставляє воду військовим та поліцейським на блок-пости. Мама, неодноразово, надсилала кошти на допомогу ЗСУ та разом з татом займалася волонтерством. А я робила маленькі патріотичні обереги нашим захисникам, які потім їм відправляли від імені нашого ліцею.

З початку війни мене найбільше вразило те, як українці об’єднуються для спільної мети. Це просто неймовірно! Як мільйони людей стають наче рідні, допомагають один одному, підтримують, ідуть до спільної мети. А головна наша ціль – це перемога та мир у нашій країні.

А що ж таке мир? Для мене мир, в першу чергу, це спокій та відсутність війни. Мир – це чисте і блакитне небо над головою. Мир – це щасливі люди, які радіють і насолоджуються життям. Мир – це те, чого найбільше не вистачає сьогодні. Я впевнена, що пройшовши тернистим шляхом війни, ми обов’язково здобудемо перемогу. А інакше не може бути тому, що наша сила в єдності. А лозунг у боротьбі – ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА!