У перші дні воєнних дій Валентина Іванівна відвезла дітей в Ростов-на-Дону. У пошуках кращого життя вони змінили кілька міст, але в шістнадцятому році довелося повернутися додому. Найбільше жінці хочеться, щоб не було війни, а діти росли щасливо та в достатку.