Юлія | Мирноград

"Все лишилося там. Тепер я бомж"

Щодня із залізничного вокзалу Покровська відправляється безкоштовний евакопотяг – через Дніпро до Львова. Щоразу він везе в тил, на захід, людей із «гарячих» точок. В основному – з Мирнограда, Селидового, Новогродівки та Покровська, які потерпають від постійних обстрілів. Люди покинули напризволяще свої домівки й нажите майно, дехто встиг прихопити найцінніше – сімейний альбом та домашніх тварин. Матеріал Радіо Свобода.

Кореспондентка проєкту «Ти як?» проїхала евакопотягом і записала історії людей, змушених утікати від війни.

У Юлії з Мирнограда – три великі картаті сумки з речами. 40-річна жінка розповідає: їде в евакуацію з чоловіком і свекром. На руках – трирічний песик Барні. Розказує, магазині в місті позачинялися. Працювала в м’ясному, він розбитий. Втратила роботу.

Юлія

«Все лишилося там. Тепер я бомж, – каже зі сміхом і сльозами Юлія. – Вдома лишилася «двушка», холодильник, посуд – склянки, сервізи, кришталь... Все лишилося, бо нема такої можливості – вивезти речі коштує 50-60 тисяч. Вмістили все в три сумки. Донька казала: «Мам, перепиши на мене квартиру». А тепер – яка квартира? Взяли чотири виделки, чотири ложки. Будемо їсти з пластику», – говорить Юлія.

Евакуація з Покровської громади Донецької області до Дніпра, 22 серпня 2024 року

Жінка з родичами знайшли дім у Жовтих Водах на Дніпропетровщині. Облаштуються – і шукатимуть роботу, розповідає вона.

«Батько жив у районі шахти «5-6». Там вже все горить, палає. Район закритий на в’їзд. Він йшов додому з роботи – його вже додому не пускали. Батька ми забрали до себе три дні тому. Зараз їдемо до знайомих, у них там поряд є будинок в Жовтих Водах. Домовилися жити безоплатно, лише платити за комуналку. Я – без роботи, чоловік і батько – без роботи. Але будемо щось шукати. Пообіцяли – на фермі. Їдемо поближче. Щоб повернутися. Я не хочу жити в приймах, кочувати по чужих будинках», – каже Юлія.

Потяг з евакуйованими в Дніпрі