Євдокименко Ангеліна, студентка групи 2-ФБ Комунального закладу "Сумський фаховий медичний коледж" Сумської обласної ради

Вчитель, що надихнув на написання есе - Яценко Ірина Леонідівна

Війна. Моя історія

Війна… Це слово я раніше зустрічала тільки в книгах, або, переглядаючи історичний фільм. Я навіть уявити не могла, що це будуть реалії мого життя. Мого юного, квітучого, безтурботного життя…24 лютого 2023 року – ця дата розділила моє життя, як і мільйонів українців, на «до» і «після».

Розділила все: мої бажання, мої мрії, моє бачення, що таке щастя.

Прокинувшись вранці двадцять четвертого лютого, я збиралася до школи на відкритий урок. Мама чомусь намагалася вмовити мене не ходити того дня до школи. Вона була дуже стурбована і налякана, весь час пригортала до себе.

Визирнувши у вікно, я не могла повірити – повз наше село йшли колони військової техніки. Я відчула неймовірний страх і паніку. Потім здалося, що мені це наснилося. Але ні… Зібрана «тривожна валіза», сидіння у пітьмі, відсутність хліба і здригання ліжка від вибухів – такими були наступні місяці мого підліткового життя.

А мрії, плани того року були зовсім інші: випускний бал, відпочинок з друзями у таборі, поїздка на море з родиною. Не судилося…

Все, про що я мрію зараз – це відсутність «шахедів», ракет над домівкою і мирне, чисте небо над головою. Так, все пізнається у порівнянні.

А ще, що я хочу сказати – я подорослішала на ціле життя! Я стала таким патріотом своєї країни, що жоден шкільний захід не міг в мені так цього розбудити! Мої цінності і пріоритети стали зовсім інші!