Я жила у Бахмуті біля військової частини. У перший день війни почула вибухи. Зрозуміла, що почалось щось страшне. Два місяці я залишалась вдома. У місті не було світла, не вистачало продуктів. Я не голодувала, але дефіцит був. Також не вистачало води. 

Я виїхала з міста з чоловіком, зятем та онуками. Їхнє життя було найголовнішим, бо були зовсім маленькими. Ніяких речей с собою я взяти не змогла. Все, що нажила, залишилось у Бахмуті. 

Я виїхала до Одеси та сподівалась, що восени 2022 року повернусь. Вже третій рік залишаюсь в евакуації. Зараз я сподіваюсь тільки на мир. Продовжую працювати дистанційно вчителькою.