Манякіна Юлія Миколаївна, 16 років, 10-А клас

Комунальний заклад "Тернівський ліцей №4 Тернівської міської ради Дніпропетровської області"

Дніпропетровська обл. м. Тернівка вул. Маяковського 23/65

ВІЙНА В ДОЛІ МОЄЇ РОДИНИ

24 лютого. Одне слово: війна. Що мені тепер залишається? - писати. Література і мова завжди допомагають. Саме вони зі мною тоді, коли відчуваю спустошення, страх, біль, щем, гнів. Тому я зараз пишу. Тому що всі ці відчуття злились в моєму серці, утворюючи одне – порожнечу.

Як може почуватися молода людина, дізнавшись про те, що в її країні почалася війна? Про що вона буде думати, знаючи, що кожної хвилини існує велика загроза її життю? "Як хотілося б, аби хоч трошечки зараз обдарувало землю своїм сяйвом сонечко..." - отак я думала, ідучи морозною вулицею і вбачаючи несамовито налякані обличчя людей серед величезної черги до крамниці. Я не розуміла тоді, боятися чи ні. Не розуміла, чи можна взагалі боятися. Але одне всередині було точно - надія. Тому ,діставшись додому, потрібно було почати писати. Потрібно, щоби знов повернути собі себе. Ну, хоча б спробувати.

А потім... Почалися безсонні ночі, цілодобовий перегляд новин, облаштування коридору, як більш-менш комфортного укриття і постійне незникаюче питання: що робити далі? Повідомлення від найрідніших, тривожні думки про родичів у Маріуполі, Бучі, Ірпені, Херсоні, Харкові, Києві, Дніпрі. Навіть якщо це не твої рідні люди - тоді різниці не було. Її немає і зараз. Ми згуртувалися і разом переживали цей страшний біль. Власне, продовжуємо це робити. Але, здається, тепер ми в сотні разів мудріші.

Моя мама не є з тих людей, які в складних ситуаціях вдаються до паніки. Ні, з самого початку вона налаштовувала сім'ю на вгамування страху. На спокійну, холодну боротьбу. Вона казала, що Всесвіт захищає людей, які не здаються. Зрозуміло, тоді вся родина і, звичайно, мама блукали манівцями. Але оця впевненість у непереможності доброти викарбувала основу в наших серцях. Основу сили. Української Непоборної Сили.

Війна - це жахливо. Війна - це безповоротньо. Війна - це переворот свідомости. Найважливішим було зуміти скерувати цей поворіт у правильний бік. А правильним боком для нас стало волонтерство. Ми - то не є виключно моя родина або моє місто. Ми - це кожен патріот, серце якого крається, плачучи за душі померлих воїнів.

Відважних захисників і захисниць (від цього саме собою починає трястись тіло, адже жінки!), які витримали й досі утримують колосальний опір убивці-ворогу, які сплять в окопах, які не знають більше страху, які мужньо пережили багатомісячний полон, які продовжують усміхатись, втративши все: дім, частини тіла, душевний спокій, особистісну цілісність, рідних. Але вони не втратили віру.

Я плачу, пробачте. Особливо полон! І їхня така щира доброзичливість, що її не змогли там убити. Саме це й тримає нас. Це наводить на думки. Допоки ми залишаємося світлими - нас не зламати. Допоки ми бачимо свою істину, допоки ми закохані в свою культуру, в свою історію, в свою національну ідею - не впадемо.

Війна - це безповоротньо. Правда. Вона впливає на наші душі, проте не тільки своїми вадами. Потрібно розуміти, що ця війна є національно-визвольною. Що поряд з розриванням кайданів на фізичному рівні відбуваються важливі психологічні зміни. Адже український дух було несамовито понівечено, страчено його пам'ять, його великі розуми і провідні цінності. Закатовано у безжальному вогні і найстрашніше - вбито правду. От за любов до ката нас і було покарано. За несприйняття себе та свого. А великий Тарас Григорович описував цю проблему у творі "Великий льох", Іван Нечуй-Левицький засуджував зраду Україні у "Князі Єремії Вишневецькому". Національні генії, терзаючись стражданнями Батьківщини, давно вже вказали нам напрям руху, навіть проклали перші камінчики бруківки. Залишилось тільки вірити і наслідувати. Шукати себе не по закордонних байках про щастя, а в своїй культурі, в своєму народові, в своїй літературі й мові, на своїй землі.

Отже, повномасштабне вторгнення Росії в Україну ,на мій погляд, є тривалим терористичним актом. Та саме з нього починається нова нація. Нова свідомість. Нова історія України.