У перший день війни я був розгублений. Все було незрозуміло та несподівано. Я з другом пішов до військкомату, але там нам сказали, що потрібні люди з бойовим досвідом. Я поїхав на роботу,  а потім – до батьків. Ми не розуміли, чи прийдуть до нас росіяни. Дуже цього боялись та були у стресі. 

Я нікуди не виїжджав, зараз продовжую працювати. 

Найбільше мене шокувала втрата друзів, з якими я спілкувався більшу частину свого життя. Я досі не можу оговтатись від такого удару. 

Коли закінчиться війна, я не знаю. Все залежить від того, хто все це почав. 

У мене немає ніяких мрій. Головне, аби всі вижили та були здоровими, щоб люди не страждали.