Рогоча Ольга, 8 клас
Попівська гімназія №2 Карлівської міської ради
Вчитель, що надихнув на написання есе: Гарбовська Тамара Василівна

Чому бути українкою – це моя суперсила?

Ми маємо світло в душах та віру в наших бійцях, що невпинно ведуть державу до перемоги. Усі ми прагнемо одного - перемоги! Українці, що діють єдино, як ніколи спрямовують усю свою силу до перемоги.

Ми не маємо світла в оселях.
Замість нього свічки на столі.
Ми не маємо світла в оселях.
Воно в наших душах, хоча ми й сумні.
Уклоняємося воїнам невпинно.
Уклоняємося до землі.
Захищають Україну надійно.
Потопаючи у власній крові.
Уклоняємося воїнам невпинно.
Вдячні їм за наше життя.
Україна існує незмінно./
Ми відчуваємо її серцебиття.

Часом здається, що вибухи 24 лютого оглушили український народ. Лякають сирени, що тривожно завивають, неначе голодні вовки. Тоді я заплющую очі і думаю, на що здатні українці. Синьо-жовтий стяг майорить на даху мого будинку, нагадуючи про наближення перемоги. Витримуємо крилаті ракети, дрони-камікадзе та нескорено дивимося ворогам в очі. Сильні та нездоланні українці. Кожен із наших воїнів веде до поразки росії та терориста путіна.

У нашій історії завжди було багато героїв, які захищали рідну Батьківщину в найважчі часи. Одним із таких є Сергій Волинський із Полтави, який отримав позивний "Волина". Ця історія розповідає про його внесок у захист України та надзвичайний героїзм у складних ситуаціях.

Волинський належав до морської піхоти 36-ї бригади, яка була задіяна в обороні Маріуполя під час повномасштабного вторгнення росії. Ситуація стала надзвичайно складною, коли більша частина бригади не зуміла прорвати оточення і потрапила в полон. Але в цей момент Волинський та інші близько 200 морпіхів під його керівництвом продемонстрували вищий героїзм та планували прорватися з території Заводу ім. Ілліча на "Азовсталь". Ця операція вимагала не тільки фізичної відваги, але й розуму. Щоб замаскувати свою техніку та забезпечити безпеку для всієї групи, вони нанесли на неї «З» – символ «Азов», який став відомим у всьому світі. Цей знак став підтвердженням їх належності до захисників "Азовсталі" та готовності боронити свою землю. Історія Волинського та його побратимів є прикладом найвищого героїзму та самопожертви. Вони показали віру у справедливість своєї справи, мужність у найскладніших умовах та безсмертний патріотизм. Волинський та його команда стали символами відваги та відданості, їхня історія завжди буде нагадувати нам про силу людського духу в обличчі найважливіших випробувань.

Я пишаюся Волинським і його товаришами, які не тільки вижили в цьому випробуванні, але й залишили слід в історії України як справжні герої, які гідно захищали свою країну. Їхня відвага та рішучість навчають нас, що люди здатні на надзвичайні подвиги, коли залишають перед собою вищі ідеали та цінності.

Та поруч крокує віра в те, що все розпочате закінчиться перемогою мужньої та витривалої нації над зажирівшим і пихатим ворогом. Віра не просто триває, вона зростає з кожним днем, як ненависть до тих, хто вбиває українців щодня. Вони не зломлять розуміння того, що Україна починається з мене. З моєї віри в перемогу та процвітання рідної батьківщини. Я пишаюся тим, що українка! Бо ми незламні, єдині, вільні, мудрі, освічені… Цей перелік можна продовжувати вічно. У нашому закладі освіти постійно плетемо маскувальні сітки, робимо сувеніри та обереги, пишемо листи, малюємо для наших захисників. Вони оберігають нас і роблять усе для того, щоб ми здобували знання і якнайшвидше жили під мирним українським небом.

Я, наприклад, навчаюся зараз ще краще, ніж до війни, роблю все, що можу для перемоги України! Бо знаю, що від мене теж багато чого залежить. Тож бути українкою – це моя суперсила!