Доброго дня св. Миколай мене звати Марія мені 13 років, але в лютому буде 14 років, я з красивого міста Бахмут, що на Донеччині. Жила наша сім'я в селі Клинове, яке зараз окуповане та зруйноване, в мене ще є брати та сестри, бо ми багатодітна сім'я. Місто наше славилось багатою інфраструктурою та було там гарно на набережній, все місто було в трояндах.

Рятували нас під обстрілами терооборона з Попільні, привезли за 1000 км в Житомирську обл., с. Нехворощ, Бердичівський р-н., тут нам подобається, так як тут немає вибухів. В мене є тут друзі. Моє життя змінилося, бо у батьків багато проблем з житлом, дуже тяжко, бо нас 5 дітей, гумдопомогу отримують 1 раз на місяць 1 пакет продуктів на нашу родину. Сумую за своїм домом, школою, друзями, родичами, за всім. Вдячна по-перше, своїм батькам, за те, що вони не побоялися їхати так далеко від дому і рятували нас від цих вибухів, бо ми не спали. Вибухи кожен день були все ближче і ближче, руйнувалися сусідськи хати та жити там було неможливо, матуся була в паніці, ми теж дуже були налякані.

В мене є сестричка, яку звати Вероніка, їй 11 років, братик Микита, 10 років, братик Олег, 9 років та найменший братик Олександр, 3 рочки, я їх дуже люблю. Мрія у мене, щоб по-перше, настав мир в Україні, щоб не стріляли, щоб ми могли повернутися додому, хоча нам вже нікуди повертатися, хочу ще телефон, щоб робити онлайн уроки, бо наші телефони зламалися і в нас немає змоги вчасно робити домашнє завдання, бо нас 4 школяра. Та для маленького братика якусь цікаву іграшку. Буду дуже вдячна, ну а якщо ти нічого не подаруєш, я зрозумію, бо я вже доросла.