Мені 31 рік, я з села Долинка. Була вдома, почали телефонувати рідні і сказали, що почалася війна. Звісно, стало дуже страшно, була невелика паніка. Шокували обстріли. Дуже страшно, коли стріляють.

Нам довелося виїхати. Звісно, це дуже важко було зробити, тому що коли ми виїжджали, були сильні обстріли - ми ледь вискочили.

Нам дуже гарно допомагають волонтери, різні фонди. Фонд Ріната Ахметова допомагає. Завдяки цьому у нас немає гуманітарних проблем.

Діти дуже сильно бояться різких звуків. Бояться навіть коли звуки тривоги лунають.

Я не влаштувалася на роботу. У мене маленькі діти, найменшому - чотири роки. Якби війна скінчилась швидше, то було б краще. Ми б повернулися додому і жили вдома.