Люди в Слов'янську, як і я, залишилися без роботи. У місті залишилось мало мешканців. Виживати зараз дуже важко. Обстріли бувають дуже сильними. Найбільше мене шокувало, що війна в принципі почалася. Ніхто й уявити не міг, що на нашу землю прийде таке горе. 

Мене приємно дивує те, що в місті видають гуманітарну допомогу. Також останнім шматком хліба діляться солдати. Це допомагає виживати.

Я живу одна, мої діти й онуки виїхали. Зараз думаю тільки про одне, щоб зібрати всіх за сімейним столом. Якби можна було загадати одне бажання, я б побажала повернути час назад, щоб не починалась війна.