До початку війни я жила в Гірнику Донецької області. Після початку бойових дій місто опинилось на передовій, були постійні обстріли. Життя без води, газу та світла – у такій обстановці я опинилась з перших днів вторгнення. Я не знала, куди мені дітись з дитиною. Я виховую сина самотужки. Найстрашнішим було усвідомити, що можеш загинути щохвилини. 

Магазини, аптеки – все у місті було закрито. Потім я почула інформацію, що Донецька область опиниться у блокаді, тому вирішила виїжджати. Дорога була дуже довгою через великі затори.

Зараз живу у Полтавській області, працюю дистанційно. Як житиму далі, я не знаю. Сподіваюсь, перш за все, на завершення війни. Мрію лише про мирне майбутнє.