Мені 51 рік. Я мешкала в Мелітопольському районі з мамою та сином. Про початок війни дізналася від знайомих, які зателефонували мені вранці 24 лютого. З кожним днем ситуація погіршувалася. У мене цукровий діабет. Я боялася залишитися без ліків, тому у травні виїхала з сином у Запоріжжя. Тут живуть мої сестри. 

Мама залишилася вдома. Вона там не одна – неподалік від неї живе брат. Ми вже рік не бачили їх. Зв’язок поганий – не завжди вдається додзвонитися. 

Нас вивіз сусід. Ми добиралися до Запоріжжя дві доби, бо довго стояли у Василівці. Там у мене стався приступ – я впала і зламала ногу. У мене був перелом стегна. 

Мого сина мали забрати на війну, але дали відстрочку на пів року, бо я хворію, а він мій опікун. У мене часто бувають приступи. Я без нього не зможу. 

Хочеться, щоб якнайшвидше закінчилася війна. Мрію повернутися додому.