Ми з чоловіком - пенсіонери. Живемо у Нікопольському районі, який з перших днів війни обстрілюють росіяни. І вдень, і вночі немає спокою. Я боюсь лягати спати щоночі.

Води у селищі немає, доводиться купувати. Через маленьку пенсію я не можу пролікувати чоловіка. У нього аденома. 

Найбільше мене шокувало, що Росія на нас напала. Я старенька. Сприймаю все до серця та не можу припинити хвилюватись за нашу молодь, за них дітей. Я хочу, аби війна закінчилась, і Україна стала на ноги.