Ми з чоловіком і дитиною жили в місті Покровськ Донецької області. Я працювала на шахті. Коли дізналася про початок війни, була на роботі, а дитина – сама вдома. Я дуже хвилювалася. Відразу зник зв’язок, але по обіді з’явився, і я змогла додзвонитися до рідних. 

Після обстрілу водопроводу ми залишилися без води. Рятували свердловини. Потім зник газ. 

У березні ми виїхали до друзів у Черкаську область. Згодом повернулися додому, але обстріли міста продовжувалися, тому ми виїхали до Дніпра. 

Я не можу працювати через проблеми зі здоров’ям. У мене було онкозахворювання – тепер маю інвалідність.  Чоловік працює. Нам поки що є на що жити. Наш будинок цілий. Ми інколи їздимо додому. 

Хочеться, щоб війна закінчилася якомога скоріше.