І до війни, і зараз я живу в селищі Новгородському. Про наше село особливо згадати нічого, а ось Донецьк я часто згадую. Можна було побувати там, погуляти. Зараз це неможливо. У нас у селищі немає підприємств, і всі їздили до Донецька працювати. Наразі закрили нам Донецьк, відрізали людям існування життя.

Війна раптово розпочалася. Раптом стали стріляти. Мені хотілося б забути ці роки і все, що зараз. Ніхто не думав, що так буде. Усі думали, що це просто жарти.

Я дуже потребувала допомоги, отримувала її від Фонду Ріната Ахметова. Більше ніхто мені не помагав. Вона була суттєвою підтримкою.

У мене зараз одна мрія – щоб мир був.