Сумченко Марія, 10 клас
Красносільський ліцей Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області
Вчитель, що надихнув на написання есе: Москаленко Ольга Леонідівна

"Моя Україна майбутнього"

Моя Україна зараз переживає важкий час . Сьогодні в нас триває війна... Раніше ми не знали таких слів як: сирена, комендантська година, приліт… Коли почули їх, то все змінилося назавжди!

До речі, що для вас значить слово мир? Для мене раніше воно не відігравало важливої ролі, але коли настала війна, то я почала багато чого розуміти та замислюватися над простими речами. Я радію кожному ранку, дякую за все богу . Мир для мене став звичайним тихим днем: без сирени та у спокої. Я часто згадую перші дні війни, адже це був жах… Ніхто не знав, що буде завтра. Я пам’ятаю першу сирену, цю паніку… Кожний раз по мені пробігають мурашки від спогадів. Я тоді дуже нервувала, адже в мене ось-ось повинна була народитися сестра. У нас були такі плани, але все раптом перекреслилось… Ніхто не розумів: за що це все? Багато хто збирався їхати за кордон, багато хто виїхав та залишився жити там. Ми також збиралися виїхати, але ось вже більше року війна, а ми лишаємось дома. Війна зробила наш народ сильнішим та згуртованішим. Мій тато також допомагає армії всім, чим може.

Мрії…Мої мрії…Як я хочу ходити до школи, як це було раніше, гуляти і не хвилюватися, що робити, якщо буде сирена. Не задаватися питанням: що буде далі? Не чути інформацію про кількість загиблих. Коли це чуєш, стає важко на душі, адже після почутого не хочеться нічого робити…

Зараз люди почали цінувати країну, її надбання…Але, на жаль, це відбулося, коли ми почали її втрачати. Як говорив М. Грушевський: “Біда в тому, що нею керують ті, кому вона не потрібна”. Але ми впевнені, що все закінчиться та стане на свої місця . Україну відбудують, ті , хто цього прагне. Я собі її уявляю зеленою та барвистою. Вже бачила багато проєктів щодо перебудови країни, та можу сказати, що така Україна мені подобається куди більше. Сподіваюсь, що буде з'являтися ще більше парків та водойм.

Перемога…Якою вона буде? Як прийде до нас?

Думаю, це буде звичайний день… Якщо б мені це сказали, то я би не повірила одразу, адже пам’ятаю, як я дізналась, що розпочалась війна. Це був звичайний ранок, коли я почала збиратися у школу, то мене зупинили батьки та сказали, що розпочалась війна.

З перемогою буде та сама ситуація, спочатку буде незрозуміле почуття: шок, радість та прийняття того, що війна закінчилась. Ми так цього чекаємо…!Я впевнена, що буде велике свято. Після цього ,я би хотіла мандрувати країною. Побачити яка вона в нас гарна та побувати в різних містах. Сподіваюсь, що це стане реальністю і все закінчиться. Стане мирно і тихо.

Я люблю тебе, моя Україно!