Усі жахи війни Анастасія із сином відчули, перебуваючи у бомбосховищі комбінату «Азовсталь». Щодня територія заводу зазнавала масованих бомбардувань. Виживати доводилося в нелюдських умовах: вогкість у підвалі, дерев'яні піддони замість ліжок.

Чоловік Анастасії також був у «Азовсталі», він обороняв Маріуполь. Якось його поранило і з того часу зв'язок між подружжям обірвався. Єдине, що залишилося у дівчини після евакуації – записка від чоловіка із обіцянкою скоро знову бути разом.