Війна розігнала мою сім'ю. Одна дочка в Санкт-Петербурзі, інша з онуком в Києві. До 2014 року у нас було прекрасне життя, ми жили тихо і спокійно. Я тоді вже була на пенсії, але продовжувала працювати. Ми зрозуміли, що почалася війна, коли вперше почав бомбити літак.

Взимку 2015 року у нас більше місяця не було світла. Одного разу онук пішов до школи і почалося страшне бомбардування. Я думала, що зійду з розуму, поки він добіжить додому.

Ми постійно отримували гуманітарну допомогу від Фонду Ріната Ахметова. Тепер отримуємо від Червоного Хреста, нам дають гроші на опалення.

Мрію, щоб припинилася війна і діти змогли до мене приїхати, щоб ми жили, як раніше.