Я живу зі своєю сестрою. Удвох ми і зустріли війну. У перший день бойових дій я побачила винищувачі, гул на вулиці стояв страшний. Мене почало всю трусити. Мої діти живуть поряд зі мною, я подзвонила їм і сказала, щоб вони збирались та виїжджали.

У магазинах були великі черги, придбати щось було неможливо. Моя дочка працювала в аптеці, деякий час продовжувала ходити на роботу. Люди купували все, що бачили: ліки та бинти.

Мій зять пішов до лав ЗСУ, ми всі на нього чекаємо. Ми - на своїй землі і нікому її не віддамо. Я вірю в перемогу України.