Для нас війна почалася, як для всіх мешканців Донбасу, у 2014 році, коли були сильні обстріли. Ми з чоловіком все залишили й виїхали до Києва. Там дочка досі проживає на орендованій квартирі. Ми жили в неї, але коли обстріли трохи вщухали, поверталися до Попасної.

У 2015 році біля нашого будинку впав снаряд і завдав багато шкоди: зруйнував дах і господарські будівлі, повибивав вікна, побив машину. Машина стояла в гаражі, він теж побитий осколками. Не знаю, яким чином пробило металеві стіни гаража й пошкодило повністю машину. Ми залишилися і без житла, і без засобів пересування.

Я дуже важко все переживала

Ми звернулися до міськради, зафіксували, що було пошкоджено житло. Увесь двір був усіяний осколками від шиферу та скла.

Ми наводили лад, вигрібали, вимітали все. Благодійний фонд нам поставив нові вікна. Дали також кілька штук шиферу, ми наймали людей і перекривали частину будинку.

Але в нас тріщини проходять по всій квартирі, там і опалення треба. Навіть на батареях були тріщини. Не могла нормально працювати й система водопостачання. Тому ми не могли там проживати.

Коли приїжджали, залишалися в дочки в її квартирі в Попасній. А наша квартира досі стоїть не відремонтована, вона не придатна для проживання.

Війна дуже вплинула на нас. Фінансово було дуже важко, я пішла з роботи, важко переживала це все.