Я жила в Запоріжжі. Після початку війни рятувала робота у гуманітарній сфері. У 2022 році я була в лікарні у Дніпрі, а в цей час мій будинок був обстріляний. Тож я могла загинути. Я повернулась додому. Їжа у мене була. Всього вистачало. Ще й отримувала допомогу від підприємства. 

Потім я виїхала до Києва. Мої батьки залишаються на окупованій території у Запорізькій області. Я досі не можу прийняти цей факт. Я підтримую зв'язок з рідними. Дуже хочу, аби закінчилась війна. Сподіваюсь повернутись до минулого життя.