Води та їжі у Маріуполі не було. Я з сином не знала, що робити. Було дуже холодно, перебувати в укритті було просто неможливо. Район, в якому ми жили, поступово захопили росіяни і постріли стали рідшими, тож я вирішила виїжджати. Знайшла людей, у яких було вільне місце в машині.

П'ятнадцять годин ми їхали до Бердянська, перетнули багато російських блокпостів. 

Спочатку з дитиною я приїхала до Дніпра, а потім ми переїхали до Хмельницького, бо тут жили мої друзі. Я дуже хочу повернути все те, що було. Нехай війна закінчиться.