Мені 65 років. Я проживаю в місті Охтирка. 24 лютого побачила танки в центрі міста. Тоді ще не знала, чиї вони, але злякалася. 

Я хворіла, тому не могла виїхати з міста. Боялася, щоб росіяни не розбили лікарню. Не знаю, що б я робила в такому випадку. 

В перші дні магазини не працювали, але волонтери розвозили по домівках хліб і молоко. Ліків не було. Я замовляла необхідні препарати в Києві і Полтаві. 

Зі мною був син. А інші діти ще у 2014 році виїхали за кордон. 

На третій день війни російські військові розбили ТЕЦ. Було холодно, тому лягали спати вдягненими. Під час обстрілів ховалися в підвал.

Зараз ситуація в місті краща. Інколи ще буває неспокійно, але не настільки, щоб доводилося ховатися. 

Я думаю, що до осені війна закінчиться. Майбутнє буде тяжким. Мені здається, що років десять піде на відбудову країни.