Я – Євген. У мене є мама, тато, сестра і собака. Раніше ми жили в нашому затишному будинку, а зараз переїхали до чужого села.
Все змінилося 24 лютого. Ми більше не спимо в своїх ліжечках, я не граюсь своїми улюбленими іграшками. Дома було все, що нам потрібно, але мама каже, що нам потрібно трішки потерпіти.
Мені не подобається будинок, де ми зараз живемо. Він чужий, холодний і не відчувається рідним. Але я вірю, що ми обов'язково повернемося додому!
Там моя школа, мої однокласники, друзі. Там моя бабуся, яка волонтерить і допомагає людям, які залишилися в місті.
Найбільше на світі я хочу додому. Але я розумію, що це не так просто.
Тому я хочу, щоб всі, хто зараз захищає Україну, - повернулися живі та здорові до своїх родин. Щоб кожен тато, як і мій, приїхав додому.
Я коли виросту, я забороню будь-яку війну.
Дякую за все, мені нічого не треба. Подаруй краще цукерки нашим захисникам, які ризикують своїм життям за наше мирне небо.
Вірю, що скоро все буде добре!