Я пенсіонерка, живу одна. У Дружківці було багато обстрілів. Біля мого будинку прилетіло у двір мого сусіда. У мій бік полетіла штукатурка. Я в цей момент сажала картоплю. Так злякалась, що залишила лопату та побігла в укриття. 

Моя онучка важко мережила події війни. Дочка вирішила її вивезти до Києва. Моя сестра залишається у Дружківці. Працює медсестрою у лікарні, що дуже важливо у воєнний час.

Я сподіваюсь, що скоро війна закінчиться. Дуже хочу обійняти онучку.